“Був у мене автомобіль – спалили вороги! Хай їм грець! Або ні, краще нехай живуть довго і заздрісно, та помруть в один день – завтра по обіді…” Володимир Матюша
Підступно вночі, у Черкасах, біля помешкання активного громадського діяча Володимира Матюши було підпалено його автомобіль Ваз 2109.
Найстрашніше те, що від полум’я почали займатися кухня та дім, в якому на той час знаходилася вся сім’я політика : його жінка із малолітньою дитиною, та сам Володимир Миколайович.
Від непередбачуваних наслідків врятував сусід, який, почувши сигналізацію, розбудив мешканців будинку, таким чином попередивши вірогідну загрозу загибелі.
Факт підпалу було підтверджено актом, складеним на місці керівником гасіння пожежі.
Також, по факту події, було відкрито кримінальне провадження за № 12013250040005265 слідчим Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області.
Правова кваліфікація ст..194, ч.2.. КК України, що відносить до можливих тяжких наслідків, якщо при знищенні чи пошкодженні чужого майна особа бажала або свідомо допускала настання смерті потерпілих або інших тяжких наслідків..
Але тоді розслідування чомусь зайшло у «глухий кут»…
Між тим, це було вже шостим замахом на життя Володимира Матюші, співзасновника ЧАЛБ (“Черкаського Антикорупційно-Люстраційного бюро”) та Голови обласного осередку партії Пенсіонерів Черкащини, відомого своєю принциповістю та активною громадською діяльністю.
Тоді, оскільки цей зухвалий злочин набув широкого розголосу по місту й області, всі ми сподівалися на неупереджені і більш оперативні дії щодо цього кримінального провадження. До речі, про факти погроз на його адресу, залякування фізичною розправою та інші неправомірні дії, спрямовані на нейтралізацію черкаського політика, в міліції були добре обізнані, але, мабуть, щось таки «заважало» оперативному розслідуванню справи працівниками Соснівського райвідділку.
Отже, на думку фахівців ЧАЛБ, небезпідставними є припущення, що в тодішній бездіяльністі влади була зацікавлена сторона.
Сьогодні, з огляду на високий рейтинг довіри населення України до реформованої, а вірніше, заново створеної правоохоронної структури, сподівання на справедливе розслідування цієї резонансної справи – поновилися!
Захист права людини на життя – є першоосновою всіх інших особистих прав! В цій державі, нарешті, це повинно стати почесним обов’язком, справою честі нової української поліції – захисниці суспільства від криміналу! Щоб ніхто більше не міг зневажливо сказати, буцімто посадові особи ведуть ефективне розслідування тільки, якщо в потерпілого є мішок з грішми!