БУДЬМО ЩЕДРИМИ НА ДОБРОТУ!


Spread the love

 

Волонтерський рух в Україні, покликаний допомагати ветеранам, інвалідам, одиноким літнім людям, взагалі усім нужденним і знедоленим, виник за ініціативи активу організації ветеранів ще у другій половині 90-х років минулого століття.

З того часу Тетяна Михайлівна та її команда працюють по всій області буквально і день і ніч, а за свою діяльність нічого не мають, окрім безлічі нагород, відзнак, грамот, подяк за благодійницьку діяльність.

Усі вони є визнанням здобутків та безкорисливої роботи членів організації і за всіма ними стоїть багатолітня плідна праця на волонтерській ниві, допомога тисячам жителів Шевченкового краю, які опинилися у скрутному становищі. А таких людей дедалі більше і більше.

Тетяну Шелест зовсім нещодавно, 27 січня, з 80-річним ювілеєм вітали друзі, родичі, колеги по очолюваній нею організації та ветеранському русі. Вона народилася в селі Солов’їха Петропавловського району, що в Алтайському краї, в родині селян-переселенців з України.

– Багато безземельних селян під час Столипінської реформи виїздили освоювати безмежні простори Сибіру, де отримували невеликі земельні наділи і так мали змогу зі своїми родинами бодай якось вижити.

З поміж них були і мої предки з Сумщини, – говорить Тетяна Михайлівна. – В нашому селі всі жителі були з України і розмовляли на українській мові. Моя мати виховала і вивела в люди десятьох дітей.

Ми всі вивчилися, закінчили вищі навчальні заклади. Мати була дуже чуйною людиною, завше давала прихисток і допомагала всім нужденним.

В місцях, де народилася Тетяна Михайлівна, не точилися бойові дії, та і по її родині пройшлася своїм невблаганним молохом війна.

– Батька принесли з війни на носилках інвалідом. А уже далеко по війні від пошуковців отримали звістку, що мій дядько загинув під час звільнення Донбасу і похований в братській могилі в Красноармійську Донецької області.

В минулому році мій старший син побував на нашій Батьківщині і поставив батькам пам’ятника.

Так сталося, що мій чоловік був військовим, теж родом з Сумщини. І нам довелося поїздити по всьому СРСР – мешкали в Новосибірську, на Смоленщині, на Орловщині. А 40 років тому приїхали в Черкаси.

З того часу Тетяна Шелест стала черкащанкою і встигла зробити безліч добрих справ. Ще в 80-х роках минулого століття на прохання тодішнього директора НПО «Ротор» Аліма Чабанова вона очолила «Службу милосердя і здоров’я», яку було створено на заводі і яка опікувалась черкасцями, що потребували допомоги.

Тож не дивно, що саме вона була біля витоків волонтерського руху у нашій державі.

– В службі працювали соціальні робітники, за якими закріплювались вулиці, будинки. Відтак, вони знали, хто де живе і чого потребує. Так працюємо сьогодні і ми, – каже Тетяна Шелест.

Волонтери очолюваної нею організації збирають речі для дитячих будинків, організацій Червоного Хреста, навіть монастирів і працюють по всій Черкащині! А добрих справ, що на рахунку цієї унікальної організації – не перелічити!

В списках, кому було надано допомогу тільки за останній час – Смілянський і Золотоніський інтернати і пансіонати, психо-неврологічний диспансер, Черкаський пансіонат ветеранів війни і праці, дитячий будинок, три монастирі, 70 родин біженців, багато ветеранів, інвалідів, дітей.

Так, тільки одежі люди отримали 15 тисяч одиниць, в різні райони Черкащини було відправлено 18 вантажівок з допомогою! «Будьмо щедрими на доброту!» – не дарма саме таке промовисте гасло сповідують активісти волонтерського руху.

Прес-секретар Черкаської обласної Ради ветеранів

Геннадій СНОЗ

Have any Question or Comment?

Leave a Reply

Наш канал на Youtube