Це так просто – пригальмувати на повороті, щоб пройшов пішохід: тоді його пальто і ваша совість буде чиста. Це так просто – сказати дитині, яка розбила ялинкову іграшку: “Нічого, малюк, це – на щастя!”, А не кричати півгодини, ніби вона розбила не кульку, а ваше серце. Це так просто – зателефонувати мамі сьогодні, а не потім. Це так просто – встати після вистави і аплодувати стоячи: ваші ноги витримають, не бійтеся, а артистам буде приємно, оплески – їх нагорода, іншої у них немає. Це так просто – залишити свою думку при собі, якщо ви з чимось не згодні, а енергію, яка йде на отруйні зауваження і коментарі, витратити на творення. Це так просто – бути вдячним і говорити “спасибі” за те, що вам поступилися місцем, швидко відповіли на ваш лист, погодилися з вами пообідати; тому що, якщо чесно – вам ніхто нічого не винен: ні батьки, ні діти, ні колеги, ні друзі. Це так просто – сказати “ні” всьому, що вам не близько: людям, які роблять боляче і не розділяють ваших цінностей, грубіянам і брехунам, поганій музиці, нудним книгам … Поважайте себе: “Ні” – усьому, що вас руйнує, “Так” – усьому, що робить вас щасливим. Адже це ж так просто: відправити SMS з текстом “люблю тебе!” – просто так, без приводу, тому що вам пощастило, вам є кому написати. Це так просто – порушити правила, виявитися смішним, проспати або надіти найяскравіше плаття в найсіріший день і їсти з святкового сервізу омлет і гречану кашу. Дивно, але з таких маленьких речей – з усіх наших “спасибі!”, “Нічого страшного!”, “Я – з тобою!”, “Люблю тебе!”, “Я тобі радий!” – складається наше “просте”, але таке бажане для кожного людське щастя.
