Чи об’єднає Україну «Партія зіпсованого бюлетеня» ?
Отже, чому не відбулися вибори по-черкаськи?
Однією з найпомітніших подій року, що минув, в Україні стали вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних і міських голів.
Політологи, експерти та представники українських політсил застерігали, що це перші у державі місцеві вибори, результати яких будуть важливішими за парламентські. Адже з урахуванням «повзучої» децентралізації країна обирала тих, хто буде керувати регіонами і розпоряджатися бюджетами місцевих громад.
Є ТАКА ПАРТІЯ!
Окрім важливості ці вибори вирізняли захмарна кількість чорного піару, брудних технологій, засилля серед кандидатів людей з кримінальним минулим, а протистояння представників різних таборів часто-густо виливалося у банальні бійки. Не стали виключенням і Черкаси.
Хотілося б сподіватися на краще, та здається, що ключове слово тут – «бюджет». Простіше кажучи, відбувалася бійка за тих, хто нас буде грабувати наступні декілька років. І, судячи з результатів голосування, виборці сприймали перегони приблизно саме так – два мільйони українців, які взяли участь у голосуванні, у знак протесту просто зіпсували свої бюлетні. Виборці дописували незареєстрованих кандидатів, перекреслювали бюлетені, малювали різні зображення тощо. Як заявили в Комітеті виборців України наступного дня, українці поставили рекорд по кількості зіпсованих бюлетенів. Такими було визнано біля 15 відсотків!
На одному з черкаських виборчих дільниць виявилося, що в пачці зіпсованих бюлетенів, до визначеного законом заповітного 5 відсоткового бар’єру, не вистачає кількох голосів! При цьому, зазначені цифри навіть вище результатів декількох досить відомих і розкручених партій! Тоді хтось із присутніх здивовано ахнув : « Це ж ціла нова партія ! »
Два мільйони людей, що складають майже 15 відсотків (багато хто може тільки мріяти про такий результат) виборців, що взяли участь у голосуванні, принципових і активних громадян (які прийшли на дільниці, щоб заявити про свою позицію, на відміну від розчарованих, але байдужих співвітчизників, що взагалі не ходять на вибори), таки дійсно фактично створили нову партію – «Партію зіпсованого бюлетеня»! Якщо б така існувала насправді, вона б напевно провела своїх представників до рад усіх рівнів і склала б гідну конкуренцію найрейтинговішим політичним силам!
ВІД ВАСИЛЯ ПРОТИВСІХ ДО «ПАРТІЇ ЗІПСОВАНОГО БЮЛЕТЕНЯ»
До 2010 року в виборчих бюлетенях до всіх рівнів влади в Україні існувала графа «Проти всіх». Таким чином вітчизняне виборче законодавство дозволяло виборцеві висловити свою незгоду з усіма пропонованими кандидатурами. Але від виборів до виборів ситуація в країні погіршувалася, невдоволення населення владою наростало і це не могло не відобразитися в сприйнятті людьми і кандидатів на владні крісла, і виборів взагалі. По мірі того, як росло розчарування, кількість людей, що брали участь у голосуванні, скорочувалась пропорційно збільшенню претендентів на поділ владного пирога, а разом з цим збільшувалась і популярність кандидата «Проти всіх», пік якої припав на 2010 рік. Тоді на місцевих виборах цей кандидат здобув переконливу перемогу майже на кожному кожній десятій дільниці для голосування, подекуди отримавши до третини голосів виборців і на голову «обскакавши» самих рейтингових претендентів на депутатські крісла.
Постійно ростучою популярністю кандидата «Проти всіх» на президентських перегонах 2009-2010 рр. скористався президент Івано-Франківської промислової палати Василь Гуменюк. Він змінив своє прізвище на Противсіх, у такий оригінальний спосіб агітуючи проти своїх суперників по тодішніх перегонах – Віктора Ющенка, Віктора Януковича, Юлії Тимошенко та інших.
Після дебюту Василя Противсіха однойменна графа ще з’являлася на місцевих виборах в осені 2010 року, але після низки переконливих перемог на них пана «Проти всіх» була скасована Логіка такого кроку депутатів українського парламенту, що приймають закони про вибори, очевидна. Факт прогресуючого збільшення виборців, які віддають свої симпатії графі «Проти всіх», неминуче призвів би до виникнення цілої низки резонних запитань. Наприклад, а яке право має хто б то не був представляти інтереси виборців в окрузі, більшість з яких голосувала проти всіх? Хоч кандидат з-посеред своїх конкурентів і здобув найбільше голосів, але ж більшість людей проголосувала «Проти всіх»!
Зрозуміло і логічно, що в тих округах, де найбільша кількість виборців проголосували проти всіх, визнання перемоги певного кандидата з точки зору елементарних демократичних принципів є абсурдом, та й ніхто не має морального права представляти інтереси людей, які однозначно висловились проти, а вибори повинні бути визнані такими, що не відбулися.
До речі, у Івано-Франківську, рідному місті Василя Противсіха, різноманітними малюнками і написами були зіпсовані більше 5% бюлетенів і «Партія зіпсованого бюлетеня», якщо б така існувала насправді, пройшла б до місцевої ради. Тут відмічали дописи, пов’язані з відсутністю графи «Проти всіх» на кшталт «Не підтримую жодного» і інші, багато з яких стосуються висновків виборців про причини постійного погіршення їхнього життя, як то «Чим більше голосую, тим гірше живу» та їм подібні. Юрист Тернопільської обласної організації Комітету виборців України Тетяна Семусь відмітила «безпрецедентно високий рівень зіпсованих бюлетенів» і розповіла, що в КВУ це пов’язують саме з тим, що в бюлетенях тепер немає графи «Проти всіх» і багато з виборців самі домалювали цю графу або відмітили «свого» кандидата.
ЧИ ОБ’ЄДНАЮТЬ УКРАЇНУ «ЗІПСОВАНЦІ»?
Цікаво, що в «Порядку голосування на місцевих виборах» (пам’ятці, надрукованій на замовлення Центральної виборчої комісії і яка висіла біля входу до кожної виборчої дільниці), серед декількох розповсюджених варіантів неправильного заповнення виборчих бюлетенів, ЦВК окремо застерігала виборців не дописувати позначку «Проти всіх». Попри все це «Партія Зіпсованого бюлетеня» упевнено подолала прохідний бар’єр.
На рекордну кількість зіпсованих бюлетенів при рекордно низькій явці виборців звернули увагу і представники Європейської спостережної місії за виборами ENEMO. «Така явка (підсумкова явка виборців склала 46,62%, авт.) означає, що громадяни не бачать серед кандидатів людей, здатних якось змінити ситуацію і бути ефективними управлінцями», – сказав в ефірі телеканалу 112 екс-керівник прес-служби МЗС України Олег Волошин. Та найбільш влучну характеристику регіональним виборам в Україні 25 жовтня 2015 р. дали журналісти впливової Washington Post, назвавши їх «Днем розчарувань». «Головною темою місцевих виборів, що пройшли в Україні, є розчарування» – цитуються слова експерта фонду Карнегі Балаша Арабіка. Газета підкреслює, що українці «прощаються з ілюзіями «майдану» на фоні економічної кризи і провальних реформ». «Що хорошого в цій свободі, якщо ви не можете купити хліб?» – наводиться в матеріалі риторичне запитання жительки української столиці.
«Деякі виборці знехтували своїм правом голосу і зіпсували бюлетені на виборах 25 жовтня» – поспішили оголосити деякі українські інтернет-ресурси. Дозволимо собі заперечити – виборці не «знехтували правом голосу», а у самій повній мірі використали його, заявивши у такий спосіб про те, що не бачать достойних серед кандидатів на владу і своє відношення до цього. Адже право висловити свою позицію у такому випадку на виборчій дільниці у них відібрали, вилучивши із бюлетеня графу «Проти всіх».
Та багато людей, не бачачи достойних, не проігнорували вибори, як це зробила більша половина виборців, а прийшли на виборчі дільниці і заявили про свою позицію, що свідчить про соціальну, суспільну та політичну зрілість цих людей і їх волю до активного відстоювання своєї думки. Своїм правом голосу знехтували саме ті, хто взагалі не з’явився на виборчі дільниці, а це більше 50 відсотків від усіх виборців. Якщо б вони це зробили, ми б побачили, що активних прихильників «Партії зіпсованого бюлетеня» в країні в рази більше. Адже у більшості випадків пасивність продиктована зневірою.
За суттю того, що відбулося, це була своєрідна масова протестна акція, при цьому її багаточисельні учасники діяли спонтанно, ні про що заздалегідь не домовляючись. До речі, оцінка міжнародними спостерігачами з ЄС була саме такою. Так, координатор спостерігачів місії ENEMO Флорин Поенару вважає цей факт «актом протесту проти політичного класу або проти варіантів, які вписані в бюлетені». Про це він заявив в ефірі радіо «Свобода». «Ми вважаємо, що про це потрібно говорити чітко і голосно… Ця атмосфера, ці жести також потрібно внести в підсумки політичного процесу» – висловив він думку представників місії. Найбільше свій протест продемонстрували виборці Херсонщини, зіпсувавши кожен десятий бюлетень.
В ході брифінгу представник обласної організації КВУ ВолодимирМолчанов відмітив, що більша частина була зіпсована написами, у тому числі і нецензурними. «Достойних немає», «Який народ, такі і бояри», «Революція», «Проти всіх», «Всі кандидати – п…..и», «Усіх розстріляти» – такі побажання дописували виборці там, де колись була графа «Проти всіх». За заявою ж Державного департаменту США, «Місцеві вибори в Україні віддзеркалюють волю українського народу».
Тривожний підсумок, над яким конче потрібно замислитися : величезний відсоток 
соціально активних, небайдужих громадян змушений демонструвати свою волю в спосіб, що перетворює вибори в фарс! Це означає, що в суспільстві підірвана довіра до демократичних інститутів та до механізмів формування влади. Якщо б ці люди об’єдналися в одну партію – вона б впевнено перемогла в усіх регіонах, а, з огляду на мляві потуги влади прислухатися до голосу українського народу, «Партія зіпсованого бюлетеня» має неабиякий потенціал. Можливо, вона і стане тією силою, що врешті-решт об’єднає Україну?!
СТРАШНЕ ПРОКЛЯТТЯ ЧЕРКАСЬКОГО «БІЛОГО ДОМУ»
В першій половині ХІХ ст. старійшини індіянських племен прокляли Білий Дім так, що відтоді насильницькою смертю помирає кожен президент США, обраний в році, який закінчується на нуль. Виключенням стали лише Р.Рейган і Д.Буш-молодший. Щоправда, Рейгана все ж було тяжко поранено, але дослідники аномального кажуть, що від смерті його врятувала сучасна медицина. «В Черкасах є погана традиція по виборах мера», – заявив колись Черкаський міський голова Анатолій Волошин, окресливши проблему, яку не помічав тільки сліпий. А саме, що над «резиденцією» черкаських мерів також тяжіє давнє і страшне прокляття…
Мерська резиденція, м. Черкаси.
Зміна декількох міських голів Черкас супроводжувалась гучним, на всю Україну, скандалом. Початок «прокляттю черкаського «Білого дому» поклали вибори 1994 року. Тоді виграв Володимир Олійник. Його перемога над Марком Літовським була очевидною. Останній звернувся до суду з вимогою визнати вибори недійсними. Але, поки суд та справа, згідно закону він продовжував виконувати обов’язки міського голови.
Коли однієї чудової днини прийшов на роботу, то побачив нові замки на дверях свого кабінету, а у самому кабінеті – В.Олійника! Зрозумівши, що кабінет йому уже не належить, як власне і займана посада, Литовський пішов… на прес-конференцію, де пожалівся на Олійника, який начебто вже встиг спакувати його власні речі, що лишалися в кабінеті.
Пізнше суд таки визнав ті вибори недійсними, та Олійника це вже не обходило – уподобаний ним кабінет він не покидав аж до 2002 року і довгих вісім років залишався «напівзаконним» мером. А 2002 року виявилось, що виборчі перегони з відривом в пару тисяч голосів від чинного міського голови виграв колишній художник-оформлювач черкаського молокозаводу, а потім – його власник і директор А.Волошин. Тепер уже Олійник змушений був звертатися до суду. Але історія повторилась – поки В.Олійник в суміжному зі своїм кабінетом приміщенні проводив прес-конференцію, його кабінет перестав належати власне йому.
Після «пресухи» Олійник знайшов уже в колишньому кабінеті охорону черкаського молокозаводу, а у своєму кріслі – власника і директора цього підприємства. Так Волошин більш ніж дві неділі утримував кабінет, забарикадувавшись з охороною та невстановленими особами молодих прихильниць всередині. Анатолій Борисович потім розповідав журналістам, що то були не ті дівчата, як дехто, у міру власної розпущеності, подумав, а співачки чи то танцівниці якогось ансамблю, які вирішили привітати (в дві години ночі!) його з перемогою. Тоді увесь світ обійшли кадри: охоронник на мотузці піднімає на дах входу до міськвиконкому ящик з провіантом, а на кватирці мерського кабінету сушаться… чиїсь штани.
Один новоспечений мер Волошин хвацько вилазив через вікно з захопленого кабінету на дах над входом до міськвиконкому, де виступав перед групою підтримки, яка за дивним збігом складалася з робітників очолюваного ним молокозаводу, і не менш хвацько плигав після здобутих овацій назад. А інший мер, Олійник, відключивши каналізацію та воду в забарикадованому кабінеті, на питання журналістів щодо захоплення ним цього ж кабінету у 1994 році, як і личить дипломованому досвідченому юристу, відповідав так: «Але ж у мене на руках було посвідчення міського голови, видане комісією, тому такі дії я чинив законно. У Волошина такого посвідчення немає, тож його дії підпадають під статтю Карного кодексу».
Наступні вибори міського голови – 27 березень 2006 – були визнані такими, що не відбулися! Міська ТВК вирішила зняти лідера виборчих перегонів Валерія Пащенка, так би мовити, «пост-фактум», тобто, через два дні після його перемоги! Звинуватила його у використанні адмінресурсу під час агітаційної кампанії. В одному з агітаційних роликів Пащенко кілька секунд позує за столом в своєму робочому кабінеті голови Придніпровського райвиконкому. Трохи раніше, в ніч перед голосуванням(!), рішенням суду було знято з балотування і діючого мера Волошина разом з блоком його імені.
Призначені повторні вибори черкаського міського голови не відбулися – голосування було скасовано міською територіальною виборчою комісією. На сесії міськради голови територіальної виборчої комісії Віктора Чуба запитали : чому в день голосування всупереч рішенню суду не були видані бюлетені? Голова комісії, трохи зам’явшись, заявив (під гучний регіт присутніх і округлені від здивування очі міського прокурора): « А, так ми ж то рішення суду скасували » (!) …
ЧИ БУТИ ВИБОРАМ “ПО-ЧЕРКАСЬКІ”?
Перипетії повторних виборів в Черкасах закінчувалися, як у захоплюючому детективі – нічною гонитвою бютівських депутатів місцевих рад за головою міської ТВК, блокуванням двома джипами авто з членами комісії, порушенням кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами черкаських ТВК і міськвиконкому. Третій дубль виборів “по – черкаськи” закінчився перемогою Сергія Одарича .
Після цього черкаський “Білий дім” пережив ще багато скандалів та всіляких намагань опонентів відсторонити Одарича від виконання ним обов’язків міського голови. Нарешті, навесні 2013 року, це вдалося! Знову Черкаси залишилися без керівника! Через рік, в 2014 – му, було проведено дострокові місцеві вибори і Сергій Олегович повернувся до свого крісла. Дивно, але, як виявилося, надовго!
Потім, лише через рік, стартують чергові вибори місцевих рад. Їх перебіг відразу ж налаштовує на передчуття, що прокляття от-от спрацює і черкасці знову стануть свідками і учасниками карколомних подій – достатньо сказати, що міська виборча комісія двічі знімала з перегонів кандидатуру Сергія Одарича та кандидатів очолюваної ним партії Вільних демократів – як поодинці чи групами, так і всім списком. ЦВК навіть змінила склад міської виборчої комісії! Було обрано нового голову, але й оновлений склад комісії не припиняв намагань зняти діючого мера і висуванців його партії. Загалом, все було так, як і завжди! Так, як всі давно звикли і чого, власне, чекали.
Під час виборів в першому турі Сергій Одарич отримав 23,14% голосів виборців проти 11,95% Анатолія Бондаренко. Формально обидва кандидати перейшли до другого туру. Здавалося б, очевидна перемога за Сергієм Олеговичем! Але, абсолютно несподівано, Одарич програє! Причому, пан Бондаренко обходить його з мінімальним відривом в два відсоточока!
Воістину кажуть – на рівному місці … Як тут не згадати про прокляття, як не відчути містичне хвилювання, зіткнувшись з аномальним? Громадськість Черкас завмерла в передчутті : щось обов’язково станеться! Власне, городяни не здивувалися б ніяким поворотам.
І … нічого не сталося ! На наступний, після підрахунку голосів, день неабияк розчарований Сергій Одарич визнає свою поразку. Ні тобі звичного скандалу, ні тобі драйву, ні адреналіну … Тільки люди в маршрутках, на роботах чи на сходових клітинах збуджено гомоніли – все ж, незвичайне дуже насторожує …
Як могло статися, що Одарич – природжений піарник – пробачив свого опонента?! Не намагався оскаржити результати виборів, не збирав мітинги прихильників, нічого не вимагав, а, зовсім навпаки – прийняв і « тупо » визнав поразку?! Ні, тут щось не те … Мабут , звичайні механізми поламалися і вибори пройшли не “по – черкаськи” … Невже прокляття «Білого дому» втратило свою магічну силу і більше не діє?! Або це і є його черговий магічний виток?
Прихильники версії про втрату сили прокляття розчаровано чухали потилиці, втративши надію на звичне видовище. Однак, всі ті, хто впевнені, що це і є наслідок дії підступної магії, яке через свою оригінальність просто не хоче повторюватися – чекають на продовження!
Хто ствержує, що вибори по-черкаськи не відбулися?
Виборам по-черкаськи – бути!