Терпіння не призводить ні до чого доброго. Тільки до втоми та спустошеності
Терпіння – дуже небезпечна річ.
“Ну, потерпіть. Промовчіть. Зробіть, як їм треба – до чого сваритися?”, – начебто все вірно. Сваритися дійсно ні до чого. Тільки померти можна, а сваритися не треба. Це погано – сварка. Але будь-яке пристосування, як писав мудрий Фрейд, – це маленька смерть.
Щоразу, коли доводиться терпіти щось, що суперечить вашим внутрішнім орієнтирам та цінностям, гине невелика частина вашої особистості. Відбувається її маленьке психологічне умертвіння.
А формула цього процесу така: спочатку настає смерть психологічна, потім – соціальна, потім – біологічна…
Емоції смерті нікуди не зникають, вони залишаються всередині та поступово нас вбивають. Хоча ми можемо ввічливо посміхатися та люб’язно розмовляти з людиною, чиї ідеї, вчинки та промови повністю суперечать нашим.
Але доводиться стояти поруч із підносом та серветкою, догодливо посміхатися та кивати з розрахунку на чайові. Хоча чайові сумнівні – це лише відсутність сварки або можливість залишатися приємним в очах неприємної людини. Жодної іншої вигоди, як правило, немає. Але розплата жахлива…
Кожна поступка, кожне догодливе пристосування – маленька смерть!
Нейрони мозку – вмирають, шматочок душі – засихає і гине..
Постійно пристосовуватися та умиротворено посміхатися – справа небезпечна! Постійно стояти в лакейській позі біля барського столу, чекаючи на гарне ставлення, собі дорожче!
Дипломатія – це інше. Це наука про те, як на рівних вибудовувати стосунки, отримуючи взаємну користь та зберігаючи навколишній світ. А пристосування та терпіння – речі регресивні, тож не треба робити як комусь хочеться, якщо нам цього не потрібно! І ніколи не треба мовчати, якщо слід відповісти.
Ваше життя і ваше здоров’я найдорожче! Цього не купити на чайові. Тому пристосовуватися треба не до самодурів із завищеною самооцінкою, а до життя. Щоб вижити, жити і радувати інших плодами своєї праці.
